05.06.2020

Дитяча неповносправність

Коли у сім’ї з’являється фізично або розумово неповносправна дитина – це дуже важкий досвід. Це якоюсь мірою революція для кожного члена сім’ї. Коли батьки із нетерпінням чекають момент народження дитини, вони не очікують, що дитина може страждати на якусь хворобу. Часом вони не знають, що робити, коли цей факт з’ясовується.

Батьки, здорова дитина яких пережила травму і стала неповносправною, знаходяться у схожій ситуації. Більше того, хвороба дитини часто ускладнює сімейний бюджет, особливо коли один із батьків змушений звільнитися з роботи для того, щоб доглядати за дитиною.

Батьки неповносправної дитини проходять через наступні стадії:

1. Шок

Інформація про те, що дитина нездорова, може бути руйнівною – початкове невір’я перетворюється на негативізм. Батьки думають, що їх дитина просто не може бути хворою. Почуття, які супроводжують їх, це страх, депресія, безпорадність, невір’я та інколи лють.

2. Депресія

Безпорадність та безнадійність, які багато хто з батьків почуває, зростають до такої міри, що з ними важко впоратися, і батьки, переповнені своїми емоціями, впадають у депресію. Систематичний догляд і піклування про дитину вирівнює їхній стан і приносить душевний спокій.

3. Стадія очевидного пристосування

Батьки часто відчайдушно шукають рішення цієї ситуації в цілому – їх охоплюють різні думки та ідеї, які викликані їх захисними механізмами. Батьки намагаються знайти когось, хто винен у неповносправності їх дитини, що допомагає їм полегшити власне почуття провини; часом вони відкидають думку про те, що їхня дитина неповносправна. На цій стадії дії батьків можуть бути хаотичними, і їхні уявлення можуть призвести до думки про те, що допомогти зможе візит до гіпнотизера, біоенерготерапевта або травника. Коли всі варіанти закінчуються, батьки часто відмовляються від боротьби.

4. Стадія конструктивного пристосування

Це позитивна стадія, коли батьки починають працювати разом із дитиною над покращенням її життя. На цій стадії батьки вчаться, як отримувати радість від проведення часу із своєю дитиною. Вони також відкривають те, що дитина дає їм свою безмежну любов, і це робить їх щасливими. Крім того, вони шукають рішення, яке зробить їх дитину щасливою.

Перехід від стадії до стадії не завжди є чітким і межі між ними досить розпливчасті. Хтось багато чим жертвує для неповносправної дитини, часто забуваючи про задоволення власних потреб. Багато що залежить від ступеня та виду дитячої неповносправності – ситуація різниться залежно від рівня самостійності дитини, від того, є неповносправність психічної чи фізичною, і чи потребує дитина постійного догляду. Багато що залежить від супутних захворювань, які супроводжують неповносправність, особливо таких, які спричиняють страждання дитини та батьків.

Неповносправна дитина – це маленька людина у великій біді

Догляд за неповносправною дитиною – це виклик, який постає перед Вами кожен день. Опікун завжди має пам’ятати, що він або вона доглядає за маленькою людиною, якій не пощастило так, як іншим дітям, але вона не може бути обмежена у своїх правах. Дитина має право

• щоб її любили такою, якою вона є;
• розвиватися настільки, наскільки це можливо в її стані.

Батьки, які розумітимуть дитину і даватимуть їй змогу бути самостійною наскільки це можливо, навчать її приймати себе і виростять позитивне ставлення та імунітет в її свідомості, що зробить дитину неймовірно сильною. Неповносправність викликає страх, сором та розгубленість. Необхідно подолати ці почуття.

ПРИМІТКА – Важливо фокусуватися не на неповносправності дитини, а на її потенціалі. Навіть найбільш важкі діти демонструють прогрес, якщо їхнім розвитком займаються на регулярній основі. Ці маленькі перемоги дають радість і мотивують до подальшої роботи. Часто трапляється так, що дороге та тривале лікування не приносить покращення, але навіть найменший прогрес стає великою винагородою і поштовхом до подальшої боротьби.

Неповносправна дитина, не дивлячись на виклики, які це ставить перед сім’єю, може бути джерелом великої радості і задоволення. Турбота про таку дитину вчить бути скромним, терплячим, чутливим, емпатичним та самовідданим. Дитина винагороджує за зусилля безмежною любов’ю і прихильністю.

Якщо Ви виховуєте неповносправну дитину, пам’ятайте…

Ви маєте право почувати те, що Ви почуваєте – спробуйте пережити ці емоції свідомо і конструктивно використати їх.

Незважаючи на рівень і вид неповносправності Вашої дитини, пам’ятайте, що це маленька людина – спробуйте сприймати її як дитину, а не як неповносправну дитину.

Вам потрібен певний час для себе, навіть якщо Ви намагаєтесь заперечувати це. Попросіть когось побути з дитиною заради Вас, і зробіть щось лише для себе.

Якщо Ви потребуєте психологічної або юридичної допомоги, або допомоги професійного опікуна (або якоїсь іншої допомоги), пам’ятайте, що існують асоціації, які якраз і мають на меті допомогти Вам. Користуватися їх допомогою – це ознака не безпорадності, а сили.

Ви сильніші за Вашу дитину – не користуйтеся цим, а використовуйте це на користь Вашої дитини. Якщо Ваші почуття переповнюють Вас – не виміщайте їх на своїй дитині.

Якщо у Вас є інші, здорові діти, пам’ятайте, що вони також перебувають у важкій ситуації. Здорові брати і сестри неповносправної дитини теж потребують Вашої уваги, любові та турботи. Спробуйте знайти час побути і з іншими членами своєї сім’ї.

Ви не самотні – існує багато товариств, які об’єднують батьків неповносправних дітей і Ви можете знайти багато Інтернет-форумів, на яких люди, що опинилися у схожій ситуації, діляться своїм досвідом. Можливо, контакт із ними допоможе Вам у Вашій важкій ситуації. Можливо Ваш досвід також допоможе комусь із них.

Ваша дитина безмежно любить Вас – пам’ятайте, що все, що їй потрібно для щастя, це Ваше прийняття, Ваша присутність, Ваше піклування та відчуття безпеки, яке Ви даєте їй.

Якщо у Вашої дитини сечова інконтиненція, забезпечте їй комфорт завдяки використанню виробів для інконтиненції, призначених для дітей, або використовуйте найменші розміри поглинаючих виробів для дорослих. Щоб побачити, які вироби будуть найкращими для Вашої дитини, натисніть тут.